Держави чи певна частина їх території, з передбаченими для підприємств-нерезидентів пільгами з оподаткування, називаються офшорними зонами. Створення іноземних компаній під юрисдикцією таких країн сприяє залученню до місцевої економіки капіталу і одночасно захищає національний бізнес від його впливу.
Офшорні зони, їх особливості та переваги
Основними особливостями офшорних зон є:
- спрощений та швидкий процес реєстрації компанії при засекреченості засновників;
- сплата податку за нульовою чи заниженою ставкою;
- відсутність валютного контролю з боку держави;
- конфіденційність діяльності іноземних фірм;
- офшор зона та країни офшори є забороненою територією для ведення підприємницької діяльності зареєстрованим у них компаніям-нерезидентам.
Вести бізнес в офшорних юрисдикціях вигідно для середніх та великих підприємців, оскільки це дозволяє мінімізувати податковий тягар та скоротити витрати на утримання фірми за достатньо доступної вартості реєстрації. Іншими перевагами відкриття юридичної особи в офшорі є:
- набуття статусу іноземної компанії;
- відсутність вимог щодо проведення бухгалтерського обліку та аудиту;
- вільне розпорядження фінансовими ресурсами;
- можливість відкривати рахунки у будь-яких країнах світу;
- повна конфіденційність угод;
- абсолютна безпека активів;
- спрощеність проведення фінансових операцій з іншими учасниками офшорів.
Країни офшорного бізнесу, різновиди офшорів
На сьогоднішній день список офшорних зон налічує понад 50 держав та адміністративно-територіальних утворень. Всі їх можна умовно поділити на три великі групи згідно типу оподаткування:
- країни з помірними податками, у яких лише на окремі види підприємницької діяльності поширюються податкові пільги;
- класичні офшори або держави, де пільгове оподаткування існує для всіх видів діяльності нерезидентів країни, за умови, що вона ведеться поза межами офшорної зони;
- податкові оази, що є окремими територіями всередині країни з податковими пільгами для нерезидентів.
Відмінністю податкових оаз від вільних економічних зон є те, що нерезидент країни не може вести діяльність на цій території, і не має можливості набути статусу резидента.
Існує також неофіційна класифікація офшорів за їхньою локацією, яка теж ділить країни офшорної зони на три групи:
- острівні держави, в яких повністю відсутні податки для нерезидентів, невеликі фіксовані платежі та занижені вимоги до ведення бухобліку (до цієї групи належать і Об’єднані Арабські Емірати, які вважаються найкращим офшором, завдяки високій респектабельності, стабільності та гарантії збереження капіталу);
- європейські та азіатські офшорні зони підвищеної респектабельності, в яких пільги з податків передбачені лише для окремих видів діяльності – це Монако та Гібралтар, Ліхтенштейн та Ірландія, а також Гонконг, Китай та Сінгапур;
- нестандартні офшори, які становлять окремі території всередині держав, мають податкові пільги – це окремі штати США, Лабуан у Малайзії чи Калінінградська область Росії.
При виборі відповідної юрисдикції, найкраще порадитися з фахівцями, які підкажуть, який офшор краще обрати для конкретного бізнесу.
